Застосування Конвенції про права осіб з інвалідністю

Після здобуття незалежності Україна визначила курс на імплементацію європейських норм в національне законодавство.
Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Особливої уваги та захисту з боку держави потребує людина з інвалідністю. За останні десятиліття істотно змінилося ставлення до інвалідів у бік прийняття їх як рівних членів суспільства; значну роль у цьому відіграли міжнародні організації.

Для здіснення ефективного моніторингу вжитих заходів спрямованих на виконання своїх зобов’язань нормами Конвенції передбачена процедура подання державою Комітету всеосяжної доповіді. Перша доповідь подається протягом двох років після набрання чинності цією Конвенцією для відповідної держави, У подальшому держави-учасниці надають наступні доповіді не рідше, ніж раз на чотири роки, а також тоді, коли про це попросить Комітет.

Для заохочення, захисту і моніторингу норм Конвенції передбачені механізми як, на національному, так і на міжнародному рівні.

У факультативному протоколі встановлена процедура розслідування. Якщо Комітет отримує достовірну інформацію, що свідчить про серйозні або систематичні порушення державою-учасницею Факультативного протоколу якого-небудь з положень Конвенції, комітет пропонує цій державі-учасниці співробітничати у вивченні цієї інформації і з цією метою подати зауваження стосовно відповідної інформації.

Факультативний протокол до Конвенції встановлює процедуру індивідуальних повідомлень, що дозволяє окремим персонам і групам осіб держав-учасниць Протоколу звернутися із скаргою в Комітет з прав інвалідів, якщо держава порушила одне зі своїх зобов’язань по Конвенції.