Повідомлення обов’язково має бути підписаним або самим заявником, або його представником. Якщо ви дієте від імені іншої особи, потрібно довести, що ви володієте необхідним дозволом або у вас є інші підстави.
Потрібно також підтвердити, що ви (або особа, від імені якої вами подана скарга) є жертвою можливого порушення. Ви повинні показати, що ви особисто безпосередньо страждаєте від законодавства, політики, практики, дій або бездіяльності держави-учасниці, яка, за Вашим твердженням, порушила або порушує ваші права.
Скарга не повинна зловживати правом на подання таких повідомлень чи бути несумісною з положеннями Конвенції. В окремих випадках Комітет може прийти до висновку, що справа є незначною, або права, на порушення яких вказує заявник, не передбачені Конвенцією.
Якщо справа носить сутяжницький характер або у будь-якому випадку є невиправданим використанням процедури подання і розгляду скарг, Комітет може відхилити її як неприйнятну (наприклад, якщо подаються неодноразові позови в Комітет з одного й того ж питання, незважаючи на те, що їх уже відхиляли).
Те ж саме питання не повинно розглядатися Комітетом з прав інвалідів, якщо воно розглянуто або розглядається в рамках іншої процедури міжнародного розгляду або врегулювання: якщо ви представили той же самий позов в інший договірний орган або регіональний механізм, такий, як Європейський суд з прав людини, Комітет не може розглядати вашу скаргу. При цьому мета полягає в тому, щоб не допустити непотрібного дублювання на міжнародному рівні.
Мають бути вичерпані всі наявні внутрішні засоби захисту. Це правило не застосовується, коли вжиття засобів захисту невиправдано зволікається або навряд чи матиме дієвий ефект;
Ключовий принцип, регулюючий прийнятність скарги, полягає в тому, що ви повинні, в цілому, вичерпати всі засоби правового захисту у вашій власній державі до передачі скарги в Комітет. Цей процес зазвичай включає розгляд вашого позову місцевою судовою системою.
В Україні судову систему складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції.
Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими персонами не допускається.
Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційні суди; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.
Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міські районні суди.
Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крім, областей, міст Києва та Севастополя.
Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом.
Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.
Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.
Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).
Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.
У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення. Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крім.
Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.
Апеляційний суд: розглядає справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом; у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції.
У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.
Вищий спеціалізований суд: розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом; у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції;
Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України: переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом; переглядає справи у разі встановлення міжнародною судновою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом; звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Слід пам’ятати, що просто сумніви відносно ефективності використання внутрішніх засобів правового захисту не звільняють від виконання цієї вимоги.
В той же час є виключення з правила, що до вичерпання внутрішніх засобів правового захисту. перелік яких є обмеженим:
Якщо період вичерпання засобів правового захисту продовжений на нерозумний термін або якщо ці засоби будуть очевидно неефективними (якщо, наприклад, закон явно суперечить нормам Конвенції, або якщо ці засоби недоступні для вас (у зв’язку, наприклад, з відсутністю можливості отримання правової допомоги в кримінальній справі), або суд архітектурно не доступний, ви можете бути звільнені від необхідності виконання умови про вичерпання внутрішніх засобів правового захисту. Проте, необхідно детально пояснити причини, з яких не слід застосовувати це загальне правило.
З приводу вичерпання внутрішніх засобів правового захисту вам слід викласти у вашій первинній скарзі зусилля, які ви зробили для вичерпання місцевих засобів правового захисту, конкретно вказавши позови, подані в національні органи влади, а також дати і результат судових розглядів.
Повідомлення має бути обґрунтованим та достатньо аргументованим
Якщо комітет у світлі наданої йому всіма сторонами інформації вважає, що ви недостатньо повно виклали факти у вашій скарзі або аргументи, що стосуються порушення Конвенції, він може відхилити скаргу як недостатньо обґрунтовану з погляду прийнятності.
Недостатньо лише абстрактно оспорювати законодавство або державну політику або практику не демонструючи при цьому, яким чином ви особисто є жертвою вказаного законодавства, політики або практики).
Подібна підстава аналогічна неприйняттю справи до розгляду іншими судами — міжнародними або національними — як «явно недостатньо обґрунтованого».
Необхідно, щоб факти, що є предметом повідомлення, мали місце до набрання чинності Протоколом, якщо тільки ці факти не продовжувались і після згаданої дати.
Як правило, комітет не розглядає скарги, датовані періодом,до дати набуття чинності протоколу. Проте виключення бувають. У тих випадках, коли наслідки даної події продовжують Приводити до Негативних результатів.