Знаходиться в Тернопільській області, в селищі Вишнівець, на вулиці Замковій, 5.
Його називали «малим Версалем». І це не дивно, адже над створенням палацу працювали французькі архітектори. Такої розкоші, як тут, не можна було знайти й у королівських палацах: раніше стіни палацу були вкриті китайськими шовками, бісером і оздоблені золотом, а колекція картин виявилася така, що не вистачало стін, щоб їх усі розмістити. Тут побували всі тогочасні імператори, королі та князі Європи. А ще у палаці свого часу бували Оноре де Бальзак і Тарас Шевченко.
Невеличке селище Вишнівець має давню історію. І відоме воно тим, що саме тут було родинне гніздо магнатів Вишневецьких. Вони й будували тут фортеці, а потім і розкішні резиденції.
Вишнівецький палац звели у 1730-х роках на місці двох попередніх замків. Він справді був величним і багатим. Перший та частина другого поверху були оздоблені голландською дрібною керамічною плиткою, де на 45 тисячах частинок жоден малюнок ні разу не повторювався. Такого не було і немає ніде у світі. Гостей вражала парадна вітальня з дзеркалами. Тут були театральна і мисливська зали, тут зберігали колекції зброї, рицарських обладунків.
Згодом палац переживав різні часи, зазнавав втрат під час воєн. Але і зараз він вражає своїм виглядом. У колишній княжій резиденції діє музей, а частину залів відреставровано.
Палац має П-подібну форму. Він двоповерховий, але в ризалітах (так називають частину будинку, що виступає за основну лінію фасаду) – триповерховий. Фасади прикрашені портиками з колонами.
Особливо виділяється центральна частина з парадним входом. Над ним розміщений трикутний фронтон, оздоблений пишною ліпниною. До речі, його вік сягає 300 років. І це єдиний фронтон замку, який зберігся до нашого часу. Головний вхід у палац прикрашає класична подвійна колонада. І символізує вона справедливість, як і в давньому храмі Аполлона.
Первісно палац мав вигляд окремих корпусів, розташованих навколо великого внутрішнього двору, відкритого лише з боку парку. А теперішні бічні крила були окремими флігелями, їх з'єднали з центральною спорудою переходами у другій половині 18 століття.
Фасади, які виходять у внутрішній двір, також прикрашені портиками. Це підкреслює симетрію архітектурної композиції.
На територію палацового комплексу ведуть дві брами.
Загалом палац поєднує стриманість і симетрію класицизму з пишністю бароко. Тут досі відчувається розкіш минулих століть.
Прослухати про Вишнівецький палац