Знаходиться у Рівненській області, у місті Острозі, на вулиці Академічній, 5.
Тут жили видатні полководці, яких боялися вороги, монахи, які стали святими, перші красуні Європи із трагічною долею, вельможі, багатші за королів, меценати, про яких пам’ятають через багато століть.
Це все – князі Острозькі. А їх резиденцією протягом багатьох віків був Острозький замок. В наш час це унікальна пам’ятка оборонної архітектури середньовіччя та раннього нового часу Волині. До елементів замку входять чотири основні споруди: Вежа Мурована, Нова (Кругла) вежа, Богоявленська церква та надбрамна дзвіниця.
Замок на високій горі у середині 14 століття побудував князь Данило Острозький. Це була одна з найнеприступніших феодальних фортець в Україні. Вежа мурована або Донжон є найдавнішою будівлею міста. В часи князів Острозьких середньовічна вежа-донжон виконувала житлову та водночас оборонну функцію. Прислів'я «Мій дім - моя фортеця» - це точно про князів Острозьких.
На сьогодні споруда має вигляд неправильного прямокутника, на одній із широких частин якого міститься півколо з балконом для зручності оборонців. Стіни збудовані з місцевого каменю-пісковика, їхня поверхня нерівна. З південного боку вежа має три яруси, зведені на високому цоколі. В нижніх ярусах зберігали різноманітні припаси, а у верхніх розміщувались князівські покої. Також у цоколі вежі є колодязь. З північного боку, зверненого до подвір'я, вона двоярусна. Ця асиметрія підкреслює розташування вежі на схилі пагорба. Особливо вражає товщина стін - від 2 до 2,6 метрів. Високі 30-метрові стіни укріплені потужними підпорами - контрфорсами. В наш час у залах вежі розташований музей. Для огляду доступні усі поверхи. В музеї є мнемосхеми, тактильний путівник та аудіогід із тифлокоментарем.
Нова вежа, зведена 450 років тому, має округлу форму. Вона також укріплена з трьох боків масивними контрфорсами і вражає своїм виглядом. Адже лише ця башта прикрашена пишними аттиками та карнизами.
Богоявленська церква – родинний храм і усипальниця князів Острозьких. Її звели більше 500 років тому - в 1521 році. Церква також входила в оборонну систему міста, адже на її північній стіні було споруджено два яруси гарматних бійниць та амбразур для стрільців, а в верхній частині - широкий уступ для вартових. Товщина самої стіни сягає 2,8 метра. 130 років тому храм був перебудований. Сьогодні він має 5 золотоверхих бань. Білий фасад церкви прикрашений витонченими архітектурними деталями, арками та декоративними контрфорсами.
Надбрамна дзвінниця, яка знаходиться в північно-західній частині Замкової Гори, є найновішою будівлею. Вона зведена у 1905 році. Має два яруси. На першому розташовані ворота, які служать наскрізним арочним проїздом до замкового подвір'я з бічними квадратними вартовими прибудовами. Надбрамна дзвінниця поєднує два кінці огорожі, яка оточує периметр всього замкового комплексу.
Історія про Гальшку Острозьку
Її називали найкрасивішою жінкою в Східній Європі того часу. Її вважали найбагатшою нареченою. Вперше вона овдовіла, коли їй не виповнилося й п’ятнадцяти. А потім 14 років провела заточеною у вежі в далекому краї. Доля князівни Гальшки Острозької справді була драматичною і трагічною. Кажуть, її сумну постать досі можна побачити у стінах замку.
Свого часу юна і прекрасна Гальшка була спадкоємицею багатьох міст, містечок, замків та маєтків роду князів Острозьких. За її руку, серце і придане боролися багато магнатів. А сама Гальшка стала жертвою придворних інтриг матері та дядька. Вперше її видавали заміж саме з його волі. Кажуть, вінчання відбувалося у глуху ніч. В Замковій церкві було малолюдно і тихо. Окрім наречених – Гальшки Острозької та Дмитра Сангушка - там знаходилися священник, паламар і дядько князівни князь Василь-Костянтин Острозький. У напівтемряві храму, потріскуючи, миготіли свічки. Атмосфера була зовсім не святкова. Все відбувалося наче крадькома. Раптом, коли наречені мали обмінюватися обручками, у храм увірвався сильний вітер. Він враз згасив мерехтливі вогники свічок та лампадок. Від одного його подиху навстіж відчинилися церковні врата, тривожно й тужливо забили дзвони. Кажуть, сам священик почав говорити, що і Бог, і природа проти того шлюбу. Мовляв, це поганий знак, що пророкує нещасливу долю. Однак Князь Острозький наполіг на продовженні церемонії. Вінчання завершили в цілковитій темряві. Проти шлюбу була мати - Беата Костелецька, яка заручилася підтримкою короля Сигізмунда Старого. З міркувань безпеки Дмитро Сангушко забрав юну дружину і поїхав у ніч, все далі й далі від Острозького замку. Та нещастя таки наздогнало їх. Князя Сангушка вбили на очах у Гальшки.
Після того князівну ще двічі віддавали заміж. Вона переживала погоні, облоги, ув’язнення у вежі, самотність і тугу. Наприкінці життя віддала свої статки для заснованої дядьком Острозької академії. Кажуть, нещасна Гальшка згадуючи своє минуле, не витримала болю і ступила з високого вікна у безодню. Та вниз не впала. Її підхопив вітер. З того часу в тихі місячні ночі люди іноді бачили, як вона з розпущеною косою, гарна-прегарна витає над Замковою горою і жалібно плаче над своїм життям.
Прослухати про Острозький замок
Прослухати про історію Гальшки Острозької