Знаходиться в Рівненській області, в місті Дубні, на вулиці Замковій, 7-А.
Цей замок ніхто й ніколи не міг взяти приступом. Тут зберігалися численні княжі скарби. А середньовічні підземелля не раз ставали притулком для навколишніх мешканців. Сьогодні це одне з семи чудес України, пам'ятка архітектури національного значення і частина шляху «Віа Регіа».
Дубенський замок є одним із найстаріших в Україні. Перша писемна згадка про нього датується 1492 роком. Фундатором замку був один із найзаможніших вельмож Європи – князь Костянтин Іванович Острозький. Фортецю звели поруч із давньоруським городищем, вище за рельєфом. Міцні мури, річка Іква і рови, наповнені водою, стал надійним захистом від ворогів. А спроб штурму було чимало. Впродовж XVI-XVII століть на багатий замок нападали десятки разів. Але ніхто так і не зміг завоювати твердиню.
До речі, сьогодні в колекції Дубенського замку є гармати різних типів, які колись, ймовірно, обороняли місто. А ще можна спуститися в підземелля. Щоправда, нині відкрита лише невелика частина потаємних ходів, якими раніше під час облоги можна було дістатись у будь-яку частину міста.
Сьогодні замковий ансамбль складається з надбрамного корпусу (XV століття), південного флігелю замку кінця XVI-початку XVII століть та палацу князів Любомирських (XVIII століття).
Любомирські отримали Дубно і Дубенський замок у середині XVIII століття. Тож вони звели новий палац із великою банкетною та бальною залами. Їх прикрасила ліпнина італійського майстра Доменіко Мерліні, що збереглася донині.
Замок досі зберігає дух середньовіччя і готовий ділитися своїми таємницями.
Сьогодні із висоти пташиного польоту замок має вигляд трапеції. Укріплення розташовані тільки із заходу, тобто з боку міста, оскільки з інших сторін його захищала заплава річки Ікви і болота. Укріплення складається з двох бастіонів (фортифікаційних споруд, що зводилися на кутах мурів) у формі стріл. На розі обох із них є вежа-кавальєр (допоміжна оборонна споруда). З двору замку можна спуститися у серце бастіону - каземати, з яких раніше можна було потрапити до передньої стіни замку - куртини. Звідти, власне, вели оборону воїни надвірної хоругви.
В’їзд до замку веде по металевому понтонному мосту, який не має жодної підпори, і далі - через надбрамний корпус, облямований білокам’яним порталом у стилі пізнього ренесансу кінця XVI -початку XVII століть. Він прикрашений гербом князів Острозьких.
Праворуч від брами, у південно-східній частині двору розміщений флігель замку, побудований у кінці XVI- початку XVII століть. Перший поверх будівлі разом із підземеллями зведений при князях Острозьких. Другий поверх надбудували при Любомирських у XVIII столітті. Там розміщувалася канцелярія, архів, проживали замкові службовці. Лаконічна оздоба будівлі представлена смугою плетінки у техніці сграфіто (коли малюнок прорізається поверх кольорового тла), яка розділяє перший та другий поверхи. До південної стіни флігелю примикає.
Ліворуч від брами, у північно-східній частині двору розміщений палац князів Любомирських, побудований у 1770-х роках. Стоїть на фундаменті XVII ст. Вестибюль з парадною сходовою кліткою посередині декорований гербами власників замку. На першому поверсі знаходилися великі салони з портретами Любомирських, бенкетна, бальна і гостинна зали. На другому поверсі були переважно князівські покої. Всього на першому поверсі налічується десять кімнат, на другому вісімнадцять. На цокольному поверсі були розташовані житлові кімнати, кухня, пекарня, кондитерська. До східної і західної стін палацу примикають тераси з видом на річку Ікву.
Легенда про сміливу наречену
Колись, у сиву давнину, майже півтисячоліття тому, коли Дубенський замок був одним із найбагатших у Європі, тут готувалися до пишної події. Князь Острозький видавав заміж племінницю – Беату Дольську. Подія мала бути справді розкішна. Замок виглядав ще вишуканіше, столи гнулися від наїдків, гості не могли дочекатися банкету. Але коли перед вінчанням князь піднімав келих за здоров’я молодих, вбігли налякані охоронці з поганою звісткою - до міста підійшли татари і вже готують облогу фортеці. Гості, які з’їхалися з усіх сторін, зчинили переполох. Почалася метушня. Хтось хотів утекти, інші готувалися до оборони. А ось наречена вирішила на власні очі побачити, хто зіпсував їй весілля. Разом із охоронцем вона вийшла на один із бастіонів. Поглянула на татарське військо і наказала воякам націлити гармату на шатро з півмісяцем. Кажуть, княжна власноруч піднесла гніт з вогнем до запалу гармати. І… вороже військо злякалося. Бо ядро поцілило в ханське шатро. А це був дуже поганий знак. Тож татари відступили, весілля таки відбулося, замок залишився неприступним, а вежу, з якої стріляла смілива наречена, стали називати її іменем, лагідно – Беаткою.
Сьогодні це чи не найулюбленіше місце серед закоханих та молодять. Кажуть, на тих, хто тут побуває, чекає щаслива доля.
Переглянути про Дубенський замок
Переглянути легенду про сміливу наречену