Перед вами — тактильна модель вітальні колишньої садиби-палацу, що належала дворянину. Тепер тут знаходиться Володимирський історичний музей імені Омеляна Дверницького. А атмосферна кімната з каміном нагадує про часи, коли тут приймали гостей.
Сама модель виконана у формі паралелепіпеда. Вона має знімні елементи і складається з трьох частин. Розпочинаємо огляд із фронтальної панелі. Ви можете відчути на дотик вхід у вигляді арки. Для зручності цю панель можна зняти і роздивитися. Зсередини, окрім арки-входу, є двері. Вони рельєфні — знизу добре відчуваються вирізьблені прямокутники.
Наступний елемент, який можна зняти і роздивитися, — це верхня панель. Вона слугує стелею кімнати і зсередини має цікаву форму. Вона рельєфна: чітко відчуваються заглибини у формі квадратів, які дещо нагадують бельгійську вафлю. Насправді ж такий ефект створюють перехрещені дерев’яні балки. До слова, стеля у приміщенні старовинна.
А тепер переходимо до огляду самої кімнати. Вона розділена на дві частини — більшу і меншу. Вони між собою з’єднані прямокутною аркою, посеред якої знаходиться колона. Розпочинаємо оглядати більшу кімнату. При цьому рухаємося за годинниковою стрілкою. На стіні ліворуч можна відчути три вікна, однакові за розміром. Між першим і другим вікном біля стіни прикріплений телефон. Таким апаратом користувалися трохи більше 100 років тому. У його верхній частині ви можете відчути об’ємну слухавку, яка розміщена горизонтально, а також сам корпус телефона.
Далі під стіною між другим і третім вікном стоїть старовинна шафа. Її двері у верхній частині декоровані склом.
Цікавим елементом вітальні є сходи. Вони розташовані у центрі тильної частини кімнати і ведуть на другий поверх. Сходи мають вигин і завдяки цьому виглядають доволі ефектно. Із зовнішнього боку кімнати є поручень, який повторює вигин сходів. Також на дотик можна відчути ряд балясин. Оригінальними є і самі сходинки. Через закручений вигин площина дощок на певних ділянках різна: частина, що прилягає до стіни, ширша, а та, що ближча до поручня, — вужча.
Праворуч від сходів стоїть фісгармонія. Це музичний інструмент, що виглядає як піаніно, а за звучанням і принципом роботи нагадує орган. Датується другою половиною ХІХ століття. На дотик можна відчути корпус інструменту, ручки по обидва боки, клавіші та педалі для ніг.
Переходимо до наступної стіни. Тут є камін. Він має вигляд порталу у вигляді букви П. Всередині лежать поліна.
Далі можна відчути велику прямокутну арку, що є входом до іншої кімнати. Посередині арка розділена колоною, квадратною в основі. Впритул до колони стоїть старовинний напільний годинник. Він доволі високий. На дотик добре відчувається контур циферблата та годинникові стрілки. Сам корпус, зроблений із дерева, декорований різьбою.
Переходимо до огляду меншої кімнати. Тут — двоє дверей, які ведуть до музейних зал. У кутку стоїть вирізьблена з дерева скульптура. Це робота сучасного автора. Вона зроблена у вигляді колони, на якій проступає жіноча фігура.
Тим часом музей радо чекає на гостей, щоб розповісти історію, яку можна відчути на дотик.
Музичний супровід: Ференц Ліст — Етюд за Паганіні № 3, S.161 «La Campanella» («Маленький дзвіночок»)