Вступ
Вітаємо Вас у подорожі, яку можна відчути серцем, руками, слухом і уявою. Це подорож крізь простір і час — українською частиною одного з найдавніших європейських шляхів — Via Regia, Королівської дороги. Цей шлях, наче невидима нитка, століттями з’єднував Схід і Захід Європи, об’єднував людей, культури, міста й долі.
Via Regia існує вже понад тисячу років. Її сліди ведуть через Німеччину, Польщу, Україну, Францію, Іспанію… Це шлях паломників, купців, мандрівників, учених, ремісників і воїнів. По ньому поширювались знання, торгівля, мистецтво і навіть війни. Тут народжувались легенди, виникали міста, будувались могутні замки. Українська частина цього маршруту проходить через населені пункти, де збереглися унікальні пам’ятки історії та культури. Саме тут, на перетині епох і кордонів, стоять величні фортеці, затишні міста, музеї, які розповідають про наше минуле і сьогодення. Наша екскурсія називається «(Не) в темряві», бо завдяки їй темрява невідомого стане доступною. Історію можна почути, уявити, відчути пальцями — шорсткість каменю старовинної стіни, холод металу, запах дерева й вогкості підземель, гул дзвонів чи кроки по бруківці, а завдяки нашому проєкту - вивчити будівлі на дотик. Ми будемо разом відкривати пам’ятки, які творили історію України й Європи. Тут важливо не те, що видно, а те, що можна уявити.
Ви зможете відчути на дотик:
- могутній Острозький замок, що понад п’ять століть стоїть на сторожі Волині;
- неприступний Дубенський замок, який пережив не одну облогу;
- таємничий Замок-музей «Радомисль», що поєднав історію та мистецтво;
- Рівненський обласний краєзнавчий музей, де зібрано голоси минулого цілої області;
- Володимирський історичний музей імені О. Дверницького, що пам’ятає князів, ченців і купців.
Ці місця — частина великої європейської дороги, але водночас це глибоко українська історія. Ми вирушаємо у цю подорож разом. Уявою. Дотиком. Звуком. Пам’яттю.
Отож, Via Regia — це шлях, яким століттями рухалися не лише війська чи купецькі каравани. Ним подорожували вельможі й старці, мандрівні актори, торговці, вчені, святі й грішники. Це була артерія, якою від країни до країни поширювалися нові ідеї, знання, винаходи, гастрономічні смаки, модні тенденції та культурні впливи.
Зараз ви маєте унікальну можливість не лише дізнатися більше про українську частину цього королівського маршруту, а й буквально відчути її кінчиками пальців. За допомогою тактильної мандрівної карти, виготовленої в рамках проєкту «Via Regia на дотик» за підтримки УКФ, можна простежити, які міста та селища з'єднував Via Regia на нашій землі, де проходив, які замки, фортеці, палаци та маєтки будувалися вздовж цього важливого європейського шляху.
Загалом ця карта складається з двох частин – одна з них відображає Via Regia на території Європи, інша ж деталізує його в Україні. На першій відображено країни, через які проходить Королівський шлях. Зокрема, тут і тактильно, і кольором позначено сам шлях, кордони країн, їх столиці та міста. Підписи на карті продубльовані шрифтом Брайля. Крім того, тактильними є і звичайні букви.
На другій частині карти позначені українські міста, які перетинає Via Regia. А ще тут зображені фортеці, замки та палаци, які упродовж століть будували там де проходить Королівський шлях.
Разом із тим, відтепер деякі з історичних об’єктів можна роздивитися на дотик не лише на карті. Сьогодні виготовлено комплект тактильних моделей об’єктів Острозького замку, Дубенського замку, Замку-музею «Радомисль», Рівненського обласного краєзнавчого музею та Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького. А тепер детальніше - про кожен із них.
Острозький замок
На перехресті великого європейського шляху Via Regia, на стратегічній висоті Волині, височіє могутній Острозький замок. Уже понад шість століть він стоїть тут, ніби кам'яний страж, що оберігає місто і його історію.
На тактильній мандрівній карті виділено Острозький замок, зображений із східного боку. Тут добре видно всі яруси його потужної оборонної вежі та масивні контрфорси, які надають будівлі монументальності й підкреслюють її фортифікаційний характер. Завдяки проєкту «(Не) в темряві: Via Regia інклюзивна» ви також можете оглянути 3D-модель одного із об’єктів замку- Круглої (Нової) вежі, щоб ще краще уявити форму, об’єм, пропорції та архітектурні деталі, навіть якщо ви не бачите їх очима. Бо історію можна не лише побачити — її можна уявити, почути й відчути.
Острозький замок — це справжня кам’яна історія, яка височіє на високому пагорбі в центрі стародавнього Острога. Звідси, з вершини гори, відкривається краєвид на місто, його вулиці, дахи, церкви й зелені насадження. Весь замковий ансамбль гармонійно вписаний у ландшафт. Замок стоїть на найвищій точці, а довкола розкинулися вулиці старого міста, приватні будинки, зелені сквери й парк. З висоти пташиного польоту Острозький замок виглядає могутньою кам’яною фортецею, що ось уже понад шість століть височіє над містом, зберігаючи пам’ять про володарів, воїнів і мешканців княжого Острога.
Перші фортифікації тут з’явилися у середині XIV століття. Саме тоді князь Данило Острозький, предок відомої князівської династії, збудував кам’яну твердиню, яка стала символом захисту й влади на Волині. Особливої уваги заслуговує Кругла (Нова) вежа Острозького замку — оборонна споруда та приклад досконалого поєднання функціональності, архітектурної майстерності та культурної спадкоємності доби Ренесансу і середньовічного зодчества України. Саме її макет можна «роздивитися» на дотик. Зведена з бутового каменю та цегли, башта має масивні стіни (до 5 метрів завтовшки у нижній частині) та в плані нагадує коло, частково зрізане з боку внутрішнього двору для покращення обстрілу прилеглих оборонних стін. Верхівка споруди оздоблена ренесансовим аттиком і машикулями — спеціальними отворами для ведення вогню вниз, на підошву стін. Їхні кронштейни створені під впливом традицій дерев’яного народного зодчества.
На трьох ярусах вежі збереглися численні бійниці — загалом близько 25 — зокрема для стрільби з гаківниць. Така кількість вогневих точок дозволяла захисникам охоплювати зоною обстрілу три чверті кола — тобто майже весь простір довкола споруди. Особливістю вежі є машикули — спеціальні отвори у виступаючій частині (короні), розміщені над другим ярусом. Через них можна було обстрілювати ворога, який підійшов впритул до мурів, або ж скидати на нього каміння, лити смолу тощо. Конструктивно ці машикули підтримуються кронштейнами, виконаними у традиціях дерев’яної архітектури. Над машикулами — ренесансний аттик, що надає вежі витонченого силуету.
Інша вежа, Мурована, — найстаріша збережена будівля Острога і водночас одна з найстаріших кам’яних споруд Волині. У часи князів Острозьких ця масивна вежа-донжон виконувала одразу кілька функцій: була житлом, оборонною спорудою та місцем збереження скарбів і запасів. Влучний вислів «Мій дім — моя фортеця» якнайкраще описує призначення цієї будівлі. Форма вежі незвична — неправильний прямокутник, одна з широких сторін завершена півколом. На цьому півколі в давнину облаштували відкритий балкон для зручності оборони. Вежа збудована з місцевого каменю-пісковику, її стіни шорсткі, з характерною нерівною поверхнею. Сьогодні у Вежі Мурованій розташований музей. Відвідувачі можуть оглянути усі поверхи, піднятись вузькими кам’яними сходами, доторкнутись до шорстких стін, уявити, як тут жили й оборонялися князі Острозькі. Музей справедливо вважається найстарішим на території Рівненщини.
Прогулянка сюди — це вже своєрідна пригода. Щоб дістатися до музейної експозиції, потрібно спуститися в підвальні приміщення замку. Кам’яні сходи ведуть у прохолодні підземелля, де стіни освітлюють факели, додаючи атмосферності та загадковості. Саме тут починається подорож у середньовічний Острог — місто, що здавна було осередком культури, науки й оборони. Відвідувачів чекає зустріч з історією через справжні артефакти: зброю, витончені художні вироби народного промислу, живопис, кераміку, унікальні археологічні знахідки та особисті речі славетного роду Острозьких.
Окрім того, на території замку, в історичному ядрі міста, розташовані й інші унікальні пам’ятки:
Богоявленська церква — монументальний храм із золотими куполами, що виділяється на фоні зелені;
Надбрамна дзвіниця, що веде на територію історичного комплексу.
Дубенський замок
Однією з ключових точок шляху Via Regia став неприступний Дубенський замок, що вже понад п’ять століть височіє на березі Ікви, обороняючи місто Дубно. Він пережив десятки облог, жодного разу не був здобутий приступом і досі зберігає таємниці минулого за своїми міцними мурами.
На мандрівній тактильній карті, виготовленій у рамках проєкту «Via Regia на дотик», зображено і Дубенський замок, який видно з боку головної брами та мосту. Цей міст, наче нитка між минулим і сучасністю, веде до могутніх мурів, що запрошують вас зазирнути у замкові підземелля та зали й відкривати приховані сторінки його історії. Також у межах проєкту «(Не) в темряві: Via Regia інклюзивна» ви маєте можливість оглянути 3D-модель Надбрамного корпусу замку, що дозволяє детально уявити форму, структуру та пропорції.
Дубенський замок — одна з найдавніших фортець Волині, яка до сьогодні зберегла свої оборонні риси. Замок стоїть на природній височині, оточеній із трьох боків болотами та заплавою річки Ікви, а з західного боку, тобто з боку міста, його захищають рів, укріплений могутніми кам'яними мурами, й бастіони. Планування замку продумане як зразок класичної оборонної архітектури. Форма фортеці — трапецієвидна, де вузька частина розташована зі сходу, а ширша — з боку міста, на заході. Вздовж західного фасаду простягаються високі, масивні мури. Їх кути укріплені двома великими бастіонами — виступаючими оборонними спорудами у формі стріл. На розі між бастіонами розташована кругла вежа-кавальєр — допоміжна оборонна башта, що підсилювала захист замку.
Шлях відвідувача починається з підходу до замку з боку міста. Перед очима постає глибокий рів, порослий травою й кущами, який колись наповнювався водою і робив підхід до замку складним. Через рів перекинуто металевий понтонний міст. Він тягнеться над ровом без жодної опори під ним, наче завис у повітрі. Йдучи по мосту, під ногами чути металевий настил, а з боків — поручні, які можна торкнутися руками. Прямо перед вами — надбрамний корпус, головний вхід до замку. Це масивна прямокутна будівля, обнесена з обох боків могутніми мурами. Фасад корпусу має строгий вигляд, але його прикрашає білокам’яний портал у стилі пізнього ренесансу кінця XVI — початку XVII століття. У центрі порталу — герб князів Острозьких, засновників замку, що символізує їхню владу й історичне значення цієї споруди.
Над воротами — квадратні вікна і зубчастий карниз, що додає будівлі фортифікаційної стриманості.
Потрапивши всередину замку, ви опиняєтеся на просторому внутрішньому подвір’ї.
Під ногами — тверде каміння двору, навколо — мури й будівлі різних епох. Ліворуч від входу, у північно-східній частині подвір’я, стоїть палац князів Любомирських. Це простора двоповерхова будівля із високим червоним дахом. Фундамент палацу зведений ще у XVII столітті, а сам палац — у 1770-х роках. Посередині його фасаду — вхід із парадною сходовою кліткою. Вестибюль оздоблений гербами власників замку.
На першому поверсі розташовані великі салони, де колись проходили бенкети й прийоми, а також зали для балів і гостей. Другий поверх — це колишні князівські покої.
Усього в палаці понад 25 кімнат, а з боків будівлі примикають тераси з виглядом на річку Ікву. Праворуч від входу, у південно-східній частині двору, розташований флігель замку. Його перший поверх та підземелля були зведені у кінці XVI століття при князях Острозьких, а другий поверх надбудували при Любомирських у XVIII столітті. Будівля лаконічна, але прикрашена горизонтальною смугою у техніці сграфіто — візерунок із плетінням, який видно під рукою, якщо провести по стіні. Колись тут знаходилася канцелярія, архів та помешкання службовців.
З подвір’я замку відкривається вид на зелені бастіони, що вкриті травою та кущами.
Спустившись до казематів, можна відчути прохолоду й вологість кам’яних підземель, які колись служили укриттям і бойовими позиціями. Звідти воїни могли непомітно потрапити на передову оборонної лінії.
Дубенський замок — історичне серце Дубна, яке пам’ятає князівські роди, воїнів, урочистості й тривожні часи облог. Тут камені говорять про минуле, а простір змушує відчути силу, що захищала Волинь століттями. Цей замок жодного разу не був здобутий ворогами силою. За товстими мурами зберігалися князівські скарби, а підземелля не раз ставали укриттям для мешканців Дубна та околиць під час небезпеки. Сьогодні Дубенський замок — це одна з перлин архітектури України, пам’ятка національного значення та частина знаменитого європейського маршруту «Via Regia». Фортеця є однією з найстаріших в Україні. Вперше вона згадується у письмових джерелах 1492 року. Засновником замку став Костянтин Іванович Острозький — один із найвпливовіших та найбагатших магнатів Європи того часу.
Замок звели на природній височині, неподалік давньоруського городища, використовуючи вигідний рельєф для оборони. З одного боку його захищали мури, з іншого — річка Іква й глибокі рови, що колись наповнювалися водою. Цей захист неодноразово випробовували у XVI–XVII століттях — замок зазнав десятків нападів. Проте жодного разу не був захоплений штурмом.
Сьогодні серед експонатів замку можна побачити колекцію старовинних гармат, подібних до тих, що колись стояли на бастіонах і захищали місто. А для відвідувачів відкрита частина підземель — невеликі ділянки таємних ходів, якими в часи облоги можна було залишити замок або потрапити у місто. Сучасний вигляд замкового комплексу сформувався протягом кількох століть. Його основними елементами є надбрамний корпус XV століття, південний флігель кінця XVI — початку XVII століть та палац князів Любомирських XVIII століття. Саме родина Любомирських володіла замком із середини XVIII століття. Вони звели новий палац з просторами для балів і банкетів. Інтер’єри прикрасив відомий італійський майстер Доменіко Мерліні, а частина його декоративного оздоблення збереглася донині.
Дубенський замок і сьогодні зберігає середньовічний характер, де крізь каміння й стіни відчувається подих давнини. Його бастіони, підземелля і зали продовжують зберігати таємниці минулого, відкриті для тих, хто готовий слухати й відчувати.
Замок-музей «Радомисль»
На шляху Via Regia розташований таємничий Замок-музей «Радомисль» — місце, де злилися воєдино історія, архітектура та мистецтво.
Колись тут працювала папірня, що забезпечувала Київ папером для перших українських друкованих книг, згодом тут збудували величний млин, а сьогодні ця споруда перетворилася на унікальний культурний простір і музей, де кожен камінь розповідає про минуле.
На мандрівній тактильній карті, виготовленій у рамках проєкту «Via Regia на дотик», нанесений і Замок-музей «Радомисль» — його зображено з найкращого ракурсу, що відкриває вид на всі частини споруди, включно з її впізнаваною високою вежею. Також у межах проєкту «(Не) в темряві: Via Regia інклюзивна» ви маєте змогу оглянути 3D-модель замку.
Загалом це цікава будівля, де поєднались промислова архітектура початку ХХ століття та атмосфера середньовічного замку. Насправді ця споруда свого часу слугувала великим водяним млином, збудованим на початку 1900-х років. Сьогодні ж це відомий культурний простір, музей і туристичний магніт. Будівля виглядає велично та монументально. Її зведено з червоної цегли, що створює характерний теплий відтінок фасаду. Замок оточений водою — навколо протікають струмки, створено штучні ставки, що відображають його стіни, наче у дзеркалі.
Архітектура замку складна та різнорівнева. Центральна частина домінує над усім комплексом — це висока чотириярусна вежа з прямокутними вікнами. Її увінчує стрімкий дах із гострим шпилем, який підкреслює вертикальність споруди. Поруч розташована менша кругла вежа з конусоподібним дахом — її форма додає будівлі готичної романтики та виглядає наче частина середньовічної фортеці. Основна частина комплексу — двоповерхова. Ряди прямокутних вікон упорядковано симетрично, деякі мають арочні завершення, що додає фасаду легкості та архітектурної виразності. Дах будівлі покритий темною черепицею, його лінію порушують декоративні шпилі, які створюють ілюзію більшої висоти. Цікавою особливістю є нижня частина стін, складена з грубого природного каменю. Він контрастує з гладкою червоною цеглою верхніх поверхів, завдяки чому будівля виглядає ще більш монументально та виразно.
Довкола замку простягається мальовничий ландшафтний парк. Стежки петляють серед зелені, тут є декоративні містки, ставки й невеликі водоспади. Природа гармонійно поєднується з архітектурою, створюючи ідеальне місце для відпочинку, прогулянок та культурного дозвілля. Сьогодні у стінах замку розташований музей української домашньої ікони та старожитностей, проводяться мистецькі заходи, фестивалі та тематичні екскурсії.
Історія цієї місцини налічує понад чотири століття. На початку XVII століття тут, на гранітній скелі, яку на кілька метрів поглинає земля, монахи Києво-Печерської лаври збудували фортецю. З усіх боків її оточувала вода, що робило місце природно захищеним від нападників. Проте фортеця слугувала не лише обороні. Тут заснували папірню — перше виробництво паперу на цих землях, яке започаткував архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький. Саме на папері, виготовленому у Радомишлі, друкували книги у лаврській друкарні — як духовні, так і світські. Папір доправляли водним шляхом: річкою Мика до Тетерева, а звідти — до Дніпра і Києва. Папірня працювала десятиліттями, але в часи козацьких повстань була зруйнована. Лише через кілька століть життя знову повернулося сюди.
У 1902 році на місці старої папірні звели великий млин. Останнє борошно тут перемололи у 1989 році. Після цього споруда занепала, допоки її не відродили. У 2007 році за ініціативи української лікарки та громадської діячки Ольги Богомолець розпочалася масштабна реконструкція. Будівлю реставрували за стародавніми технологіями, зберігаючи її історичний вигляд. Саме тут знаходиться унікальна перлина української культури — єдиний у світі музей української домашньої ікони. Саме тут можна побачити єдину у світі концертну залу з живим джерелом.
Сьогодні це історико-культурний комплекс, де відтворено середньовічні інтер'єри, зібрано українські та європейські старожитності. Найцінніше зібрання — понад 5 тисяч домашніх ікон з різних регіонів України. Відроджуючи давні традиції київських майстрів, у Замку Радомисль знову працює справжня папірня — майстерня з ручного виготовлення паперу. Саме так, як це робили понад 400 років тому православні монахи Києво-Печерської лаври, виготовляючи папір для перших друкованих книг.
Тут, у сучасному історико-культурному комплексі, відтворено повний процес створення паперу за старовинною технологією XVII століття. Папірня оснащена автентичним обладнанням, аналогічним тому, що використовували у давнину. А для охочих зануритись у атмосферу минулого встановлено друкарський верстат, на якому можна самостійно нанести текст на готові аркуші. Кожен охочий може стати його учасником — власноруч виготовити аркуш за давніми технологіями. Це чудова нагода відчути себе майстром минулого, доторкнутись до справжньої історії та зрозуміти, наскільки цінним колись був кожен листок, створений вручну.
У папірні можна також замовити ексклюзивний папір для виготовлення подарункових книжок, сертифікатів чи інших документів, які набудуть унікального вигляду та історичної стилістики.
А в концертній залі б’є джерело з чистою водою, що потрапляє сюди крізь тріщини у скелі. Якщо пройтися парком, то просто посеред річки можна побачити скульптуру Єлисея Плетенецького — засновника радомишльської папірні. Фігура монаха у човні символізує шлях знань і світла. Він тримає в руках свічку, а перед ним — розгорнута книга. Замок-музей «Радомисль» — це місце, де оживає історія, де вода, камінь і людська пам’ять сплітаються у єдине ціле.
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Via Regia — це не лише шлях. Це простір обміну знаннями, ідеями, технологіями, товарами, модою й гастрономічними вподобаннями. Саме завдяки таким шляхам формувалася єдина культурна мапа Європи. На цьому великому маршруті знаходиться й Рівненський обласний краєзнавчий музей — місце, де зібрано «голоси минулого» всієї Рівненщини. Тут у залах і фондах зберігається історія цього краю — від перших слідів людської діяльності до сьогодення, від давніх артефактів до предметів культури та побуту, які ще пам’ятають покоління наших батьків і дідів.
На мандрівній тактильній карті, виготовленій у рамках проєкту «Via Regia на дотик», представлено і Рівненський обласний краєзнавчий музей. Його зображено з боку головного фасаду, де добре видно парадний вхід із класичними колонами, які підкреслюють урочистість і архітектурну велич будівлі. Також у межах проєкту «(Не) в темряві: Via Regia інклюзивна» ви можете оглянути 3D-модель музею.
Серед сучасної міської забудови ця споруда легко привертає увагу. Будівля обласного краєзнавчого музею — це зразок неокласичної архітектури початку ХХ століття, що гармонійно поєднує класику та стриману елегантність. Будівля двоповерхова, прямокутна за формою, масивна, але водночас витончена.
Фасад виконаний у світло-жовтому кольорі, що надає йому м’якого, теплого вигляду. Декоративні елементи — білі, що створює приємний контраст і підкреслює архітектурні деталі. Центральною домінантою є велична колонада, яка складається з шести потужних білих колон класичного ордеру. Вони підтримують широкий трикутний фронтон, під яким чітко видно напис «Краєзнавчий музей».
Під колонадою розташований головний вхід до будівлі, підкреслений парадними сходами та декоративним портиком. Вікна будівлі — великі, прямокутної форми, із білою лиштвою, що додає фасаду симетрії та легкості. Над центральними дверима на другому поверсі розташований фігурний балкон, який служить ще однією архітектурною окрасою будівлі. Перед музеєм простягається невеликий сквер, де ростуть дерева, встановлені лавки. Це надає простору затишку та дає можливість відвідувачам відпочити перед чи після огляду експозицій.
Будівля, в якій сьогодні розміщується Рівненський обласний краєзнавчий музей, є архітектурною пам’яткою із понад столітньою історією. Її спорудження розпочалося у 1836 році за наказом власника міста — князя Фредеріка Любомирського. Саме для потреб чоловічої гімназії, заснованої кількома роками раніше у Луцьку, князь вирішив звести нову простору будівлю у Рівному. Проєктом займалися відомі фахівці: французький архітектор Жан де Бургіньйон та професор архітектури Міхович. Будівництво завершили у 1839 році, і вже того ж року гімназія відкрила свої двері для учнів. Від 1975 року в приміщені працює Рівненський обласний краєзнавчий музей — головний музей області, де зібрано історію, природу, культуру й побут Полісся та Волині. Його зали розповідають про археологію, етнографію, події минулого та видатних людей краю. Експозиція краєзнавчого музею займає 23 зали. Вона охоплює всі аспекти природи, історії, культури та побуту Рівненщини. Природнича частина музею дозволяє побачити, якою була еволюція життя на теренах краю: тут представлені зразки корисних копалин, гербарії рідкісних рослин, опудала тварин, риб, комах.
Історичні експозиції охоплюють період від кам’яної доби до сьогодення. Серед найцікавіших артефактів — бронзова статуетка античного бога Серапіса, що свідчить про зв’язки краю з елліністичним світом; глиняна писанка часів Київської Русі, якій понад 950 років; унікальний меч XI століття, знайдений під час розкопок давнього міста Дорогобуж. Також у музеї зберігаються оригінальні примірники перших друкованих книг на українських землях — Острозької Біблії та Дерманського Октоїха. Відділ новітньої історії знайомить із драматичними подіями XX-XXI століть: боротьбою за незалежність України, періодом сталінських репресій, подіями Другої світової війни, Революцією Гідності, війною на Сході України. Серед експонатів — наперсний хрест отця Михайла Павловського, на якому присягали перші вояки УПА; синьо-жовтий прапор, піднятий у Рівному в 1990 році; портативні підпільні друкарні УПА та радянських підпільників.
Етнографічні зали відтворюють життя мешканців краю кінця XIX — середини XX століття. Тут зібрано оригінальні знаряддя праці, посуд, одяг. Справжньою окрасою є святковий жіночий костюм із тонкого серпанку, оздоблений геометричними візерунками, характерний для села Крупове. Багато предметів — родинні реліквії, що передавалися з покоління в покоління.
У мистецькій частині музею представлені колекції волинського іконопису XIII-XIX століть, портретів, картин, скульптур. Серед найцінніших — давньоруська ікона «Богородиця Одигітрія» XIII століття, портрет князя Сангушка XVII століття, відома картина Юзефа Кжеша «Битва під Оршею» (1884), роботи всесвітньо відомого скульптора з Острожчини Томаша Оскара-Сосновського, зокрема — мармурова «Пієта», зменшена копія якої представлена в музеї, а оригінал прикрашає Папський палац у Ватикані.
Окрім постійної експозиції, музей має простір для тимчасових виставок. Інформацію про актуальні виставки можна знайти на офіційному сайті музею або на його сторінках у соціальних мережах.
Володимирський історичний музей імені О. Дверницького
Via Regia — це давній європейський шлях. Водночас це ще й символ єднання країн і народів, шлях, яким поширювались знання, нові ідеї, винаходи, товари, смаки, мода й культурні традиції.
Одним із важливих пунктів цього маршруту є стародавнє місто Володимир, що зберігає пам’ять про князів, ченців, купців і тисячолітню історію Волині. Саме тут розташований історичний музей імені Омеляна Дверницького — місце, де зібрана багата спадщина регіону, де можна побачити й почути історію цього краю крізь експонати та унікальні колекції.
На мандрівній тактильній карті, виготовленій у рамках проєкту «Via Regia на дотик», нанесено і цей музей. Його представленого з боку головного фасаду. Добре помітний парадний вхід і характерна вежа будівлі, які надають музею впізнаваності та архітектурної виразності. Також у межах проєкту «(Не) в темряві: Via Regia інклюзивна» ви маєте можливість ознайомитися з 3D-моделлю музею, що дозволяє детально уявити форму, структуру та особливості споруди. Адже історію можна не лише побачити — її можна уявити, почути, відчути й доторкнутися до неї.
Перед нами будівля, що сама є частиною історії. Це Володимирський історичний музей — один із найстаріших музеїв України. Його заснували у 1887 році завдяки зусиллям місцевої інтелігенції та особисто дворянина, судді й краєзнавця Омеляна Дверницького.
Загалом музей виглядає атмосферно. Сьогодні це старовинна двоповерхова будівля з червоним дахом, який яскраво контрастує зі світлим фасадом. Вона розташована в затишному парку серед зелених дерев, де влітку чути шелест листя, а взимку дерева оголюють свої гілки, мовчазно охороняючи пам'ять минулого.
Будівля має Г-подібну форму, адже складається з головного корпусу та бічного крила, що додає архітектурі динамічності, наче будинок розгортається, запрошуючи відвідувачів. На обох поверхах — доволі великі вікна. Їх прямокутні форми доповнені плавними вигинами у верхній частині.
Дах складної форми, з кількома скатами, коминами та мансардними вікнами, що надає будівлі живописного вигляду — здається, ніби вона виросла з історичного полотна чи ілюстрації зі старовинної книги.
На одному з кутів будинку — невисокі шпилі, що нагадують казкові башточки. Їхній дах та весь дах будівлі вкриті червоною черепицею, яка на сонці може вигравати різними відтінками. Перед головним входом розташований невеликий ґанок з декоративним обрамленням, що підкреслює парадність входу до музею. Сходи ведуть до дерев’яних дверей, які можна відчути рукою — теплі, масивні, з різьбленими деталями.
Музей зберігає пам’ять про древнє місто Володимир. Адже це місто — одне з найдавніших в Україні, колись воно було столицею Волині. Тут проходили князі й ченці, будувались храми, діяли ярмарки, лунала дзвінка мова купців з усього світу. Маючи таку спадщину, місцевий дворянин, суддя та краєзнавець Омелян Дверницький у 1887 році ініціював створення музею. Саме завдяки його наполегливості у місті з’явилося Давньосховище — місце, де зберігалися історичні пам’ятки та старожитності. До кінця XIX століття у фондах Давньосховища налічувалося понад 500 експонатів. Серед них були справжні історичні скарби — рукописні Євангелія XVI століття, стародруки, ікони, монети, рідкісні книги. На початку Першої світової війни унікальну колекцію евакуювали до Харківського художнього музею. Подальша її доля залишилася невідомою. Проте традицію збереження історії продовжили наступні покоління краєзнавців, які і сформували основний фонд сучасного музею. Сьогодні колекція налічує понад 18 тисяч експонатів. Це різноманітні пам’ятки археології, нумізматики, іконопису, декоративно-прикладного мистецтва, а також предмети етнографії.
Серед особливо цінних експонатів — старожитності, що розповідають про життя і побут готських племен, а також зразки середньовічної зброї. Тут можна побачити монети часів Римської імперії, срібляник князя Володимира Великого, празькі гроші, які активно використовувалися в середньовічній Європі, та дрібні мідні монети XVII століття, відомі як боратинки. Окрему гордість музею становить колекція сакрального мистецтва. Серед неї — ікона «Спас Нерукотворний», датована XVI століттям, на якій зображено лик Ісуса Христа. Також серед експонатів — особисті речі видатного українського вченого, академіка, мовознавця та поліглота Агатангела Кримського, який знав понад 60 мов. В музеї зберігаються його перо, чорнильниця та інші канцелярські предмети, які передав сюди його прийомний син. Протягом своєї понад столітньої історії музей кілька разів змінював адресу. Сьогодні він розташовується у садибі самого Омеляна Дверницького. Будівля розташована в центрі міста й має цікаву історію. У 1912 році Дверницький придбав ділянку парку разом із напівзруйнованою двоповерховою кам’яницею та облаштував тут маєток у стилі пізнього модерну. Нині саме в цьому будинку, що колись належав хранителю історії, зібрана унікальна колекція експонатів, яка розповідає про минуле краю, його культуру та традиції.