Туристична візитівка Рівненщини

Базальтовим сповпам належить величезна територія у кількості п'ять кар'єрів.


ІСТОРИЧНА ДОВІДКА: фахівці стверджують, що більше ніде в Європі ви такого не побачите. Кам’яні стовпи, які місцями мають висоту у кількадесят метрів, каскадом спускаються до чаші, заповненої прозорою і від того неймовірно синьою водою. Мільйони років тому на цьому місці лютували вулкани. Магма немов желе з пекельної кухні розтікалась, застигаючи й набуваючи оцих неймовірних форм. А потім пісок і крейда поховали застиглі базальти на неймовірну купу років. Кажуть, що відкрив їх геть випадково місцевий селянин. Десь в тридцятих роках XVII століття копав він собі щось на городі й зламав об камінь лопату. Та потім зметикував з відкопаного каміння зробити хаті фундамент. Ще кажуть, що копав він не просто так. Ніби неподалік Костополя згубив колись свого вельми коштовного персня король Ян Казимир. І велів помітити місцину, аби відшукати згодом. Ну а коли почали шукати – то й відкопали оцих кам’яних монстрів.Попри примітивні технології, брили навчилися виламувати. Властивість цих каменів – прямий рівний розкіл. Височенні й важкезні стовпи вивозили до навколишніх від-будов. Зокрема – костелу в Олиці. Проте справжній індустріальний розквіт ця частина Рівненщини дістала наприкінці 20-х років XX століття.
От коли для села Янова Долина (нинішнє Базальтове) настали воістину золоті часи. Польський уряд, який до того вимушений був закупати базальти в Швеції, розгорнув широкомасштабне видобування каменю на тодішніх своїх землях. У середині 30-х років в Івановій Долині працювало три тисячі чоловік — півтори тисячі українців та півтори тисячі поляків. Робітниче селище було електрифіковане і мало не тільки водопровід, а навіть каналізацію.
Для сільської місцевості це було дивиною. До сусіднього села Злазне було прокладено спеціальну дорогу для велосипедистів. Будувався аеродром, діяли різні громадські і спортивні товариства, каси взаємодопомоги. В той час камінь виламували вже за допомогою вибухівки. Попри надзвичайно важку працю робітники були загалом задоволені. Адже робота непогано оплачувалась, а крім того в Яновій Долині діяла соціальна інфраструктура: дитячий садок, школа, клуб, село було телефонізовано і електрифіковано.
А от після Другої світової інтенсивне виробництво припинилося. Та й кар’єри почали виснажуватись. Чимало з них вже є затопленими. Це попри те, що поклади місцевого каменю оцінюються в 200 мільярдів доларів. З місцевих базальтів вимощено майдани Відня, Москви, Парижу, Брюсселя, Варшави.

Джерело: http://rivne1.tv